Новини

Цікавий співрозмовник

ЗМІ про нас

Цікавий співрозмовник

02.11.09
З прицілом на майбутнє

Заслужений тренер України Дмитро Рейзлін був одним із найзацікавленіших учасників чемпіонату світу з фехтування, який нещодавно завершився. По-перше, в Антальї Дмитро Ігорович знаходився як старший тренер національної жіночої збірної України зі шпаги, а, по-друге, тут виступав у змаганнях шпажистів його син Ігор. Чим же запам'ятався турецький чемпіонат планети одному з провідних фахівців країни? Про це та інші проблеми в жіночій шпазі розмірковує він у бесіді з кореспонденткою нашого сайту.

– Як оцінюєте Ви виступ в Антальї своїх підопічних?
– Як успішний. Особливо в особистих змаганнях, де вдалося завоювати бронзову медаль. А ось у командній першості шпажисток, на жаль, не все вийшло так, як би мені хотілося. Проте в цілому я радий виступу дівчат – вони показали в Антальї і збільшену майстерність, і бойовий характер.

– Що ж передувало цьому?
– Добре проведений на завершальній стадії перед головним стартом сезону тренувальний збір. Знімаю капелюха перед керівництвом федерації фехтування країни за те, що вона пішла нам назустріч і ми змогли провести його в Румунії, де нашим спарингом була одна з найсильніших команд світу – збірна господарів. Мабуть, вперше за останній час ми виїхали за кордон не просто збірною командою з особистими тренерами, а ще й з двома запасними дівчатами – Ксенією Пантелеєвою і Надією Фортунатовою. Збір був прекрасним в усіх відношеннях, чому сприяли гарна база в горах, прекрасне харчування і, найголовніше, ми отримали відмінного спаринг-партнера. До чемпіонату світу наша команда, вважаю, підійшла в надзвичайно хорошій формі і з прекрасним настроєм.

– Усе це і призвело, не зважаючи на жорстке суперництво, до гідного результату?
– Так. На чемпіонаті прекрасно фехтували три дівчини з чотирьох – вище за будь-які похвали відпрацювали на доріжці львів'янки Яна Шемякіна і Анфіса Почкалова. Дуже добре фехтувала Олена Кривицька. Вона вельми впевнено виступила на попередньому етапі, безпосередньо пройшла в основну сітку і потрапила ...на Яну. Хтось із них повинен був, на жаль, залишити турнір, який так вдало почався для обох спортсменок. Бій українок протікав у надзвичайно гострій і наполегливій боротьбі. І був абсолютно рівним, де все вирішив один укол на користь більш досвідченої Шемякіної – 15:14. Так, Яна вважалася ніби фавориткою цієї зустрічі. Але Олена боролася самовіддано і вела поєдинок з нею абсолютно на рівних. Це говорить про те, що Кривицька повністю готова до високих результатів. У Олени вже є міжнародний досвід, їй не вистачає лише великих перемог, щоб остаточно повірити в себе. 

Після зустрічі з Оленою Яна виграла у німкені Імке Дуплітцер. І, на мій погляд, сама упустила потім перемогу за попадання до вісімки, звідки рукою подати до призового місця. Дівчата (Яна і Анфіса) фехтували одночасно, і я стежив за поєдинком Почкалової. Стежив, за можливістю, через зал і за виступом Шемякіної. Вона вела в рахунку. Але в кінцівці щось упустила, програвши в результаті майбутній бронзовій медалістці чемпіонату голландці Соні Тол два уколи – 13:15. Шкода, Яна повністю була готовою стати призеркою особистого турніру в Антальї. Без нагороди тут ми все ж не залишилися.

Якби перед чвертьфінальним боєм Почкалової і Хайдеман мені запропонували зробити ставку, то вона була б 55% на 45% на користь куди більш досвідченої й іменитої німкені. Проте Анфіса, яка проводить украй вдалий сезон (Почкалова – лідер світового юніорського рейтингу – авт.), виглядала на доріжці молодчиною! Показавши відмінне фехтування і, головне, проявивши характер, вона змусила-таки Брітту Хайдеман капітулювати – 15:13, чим неабияк спантеличила і суперницю, і багатьох фахівців, які не чекали від українки такої прудкості. Бронзу ми виграли, чого давно не траплялося на чемпіонатах світу. Останньою була медаль Наталії Конрад.     

Гірше виступила Ольга Партала. На мій погляд, тут ми бачимо більше психологічні проблеми. Вона непогано фехтувала, але в бою з польською спортсменкою, коли та повела два уколи, Оля "розсипалася".

У командних змаганнях сталося наступне: ми потрапили на італійок через незрозумілу для мене систему рейтингів, хоча готувалися за помилковою інформацією до американок. А це дуже різні команди. Згодом італійки стали чемпіонками світу. І, найголовніше, сталося те, що ми фехтували практично вдвох. Як завжди здорово фехтувала Яна Шемякіна, добре на доріжці виглядала Олена Кривицька. Анфіса, повністю виклавшись в особистих змаганнях, була втомленою.  

Перші чотири бої Олена і Яна відфехтовали в нуль або мінус один. Трохи підсіла Анфіса. Коли ми її замінили на Олю Парталу, стало ще гірше. Якби Анфіса була дорослішою і досвідченішою, збережи вона більше нервової енергії, ми б виграли. А вдвох витягнути такий поєдинок нереально.

– Чи відбудуться зміни у складі збірної після чемпіонату світу?  
– Я бачу кістяк таким: Яна Шемякіна, Анфіса Почкалова, Олена Кривицька. Але це не означає, що вони гарантували собі місце в команді, оскільки існує поняття рейтингу. Звичайно ж, ми дивитимемося й інших дівчат. Працюватимемо з Парталою, щоб підтягнути її психологічно. Однозначно пробуватимемо Надію Фортунатову і Ксенію Пантелеєву. У нас попереду етапи Кубку світу, на яких обов'язково будемо експериментувати. Значний успіх, що, завдяки нашому керівництву, на чемпіонат світу вдалося повезти особистого тренера Анфіси і Яни Андрія Орліковського. Це зіграло позитивну роль. Дуже добре, що є взаємопорозуміння з керівництвом федерації, яка знайшла можливість відправити нас на дорогі збори з двома тренерами і запасними, а потім і на чемпіонат світу з двома тренерами. Все це позитивно позначилося на наших результатах в Антальї.  

– Прокоментуйте виступ команд з інших видів зброї на чемпіонаті світу.
– Можу це зробити лише в міру своєї компетенції. Нас вже розбалували дівчата-шаблісти. Ми засмучуємося срібній медалі Олі Харлан. І дівчата, і тренери великі молодці! В командних змаганнях вони вже все виграли. Тепер залишилося забрати медалі в особистих змаганнях. Це реальні зірки світового спорту.

Щодо інших видів, то трохи не пощастило Володі Лукашенку, за якого я дуже вболівав. До вісімки він потрапив впевнено і трохи не дотягнув до медалі. Але в порівнянні з тим, як у нього важко йшов весь сезон, це значне досягнення.

Спортсмени-рапіристи виступили в силу своїх можливостей. Мені здається, що чоловіча рапіра у нас ще знаходиться в стадії становлення. Вони молодці, виграють європейські і молодіжні чемпіонати, але в дорослих поки відстають. Чекаємо прориву.

Що стосується чоловічої шпаги, то у мене там особливий інтерес. Ігор, мій син, член збірної країни. Мені здається, що невдало була проведена підготовка до чемпіонату світу. Це моя особиста думка. Команда хороша, сильна. Але на чемпіонаті вона фехтувала погано, явно нижче за свої можливості. Що саме було не так, у чому причини невдачі, розбиратимуться тренери й керівники збірної. Спортсмени робили, що могли. Проте могли вони не дуже багато. А треба робити так, щоб у певний момент кожен атлет міг викластися на максимум, а не опускатися нижче середнього. Прикро, одним уколом вони програли за вхід до четвірки команді Польщі. Але і в тій зустрічі багато чого можна було зробити інакше.

– 1 листопада в Данії стартував чемпіонат Європи серед юніорів. Які шанси у дівчат-шпажисток?
– На чемпіонат Європи відправилися Анфіса Почкалова, Ксенія Пантелеєва, Фейба Бежура і Оля Задорожна. З командою поїхав Андрій Орліковський. Мене більш за все цікавить виступ Олі Задорожної. Сподіваюся, що в неї стануться нарешті посування у виступі в кращий бік. Якщо Бежура і Задорожна зможуть підтримати Почкалову з Пантелеєвою, то ми виступимо добре. З таким складом ми розраховуємо на медаль.

Нехай Анфіса виграє особистий турнір на цьому чемпіонаті, хоча всі наші надії і мрії вже пов'язані з її дорослими змаганнями. Я вам чесно скажу, швидше за все навіть не помічу, якщо в Почкалової на цьому чемпіонаті щось складеться не так. Хоча, звичайно, хочеться, щоб вона виграла свій останній юніорський крупний європейський турнір.

– Анфіса і Оля за віком останній рік виступають в юніорах. Які зміни чекають склад юніорської збірної наступного року?
– Так, ці дівчата за віком йдуть з юніорів наступного року і виступатимуть у дорослих змаганнях. З високою мірою вірогідності в збірній залишаться Ксенія Пантелеєва, Фейба Бежура. Є й інші здібні дівчата на лавці запасних, які мріють і прагнуть попасти в збірну. І це прекрасно. Давайте почекаємо наступний сезон і подивимось, що він нам принесе.

– Як для жіночої шпаги в цілому склався 2009 рік?
– Якщо подивитися на досягнення, то надуспішно, але насправді я так не вважаю. Візьмемо юніорську першість світу в Белфасті – бронзова медаль у Анфіси Почкалової, 5-е командне місце, що непогано, оскільки ми розраховували на 5-8-е місця. Це не блискучий, але й непоганий результат. Чемпіонат Європи серед дорослих – бронзова медаль Яни Шемякіної. Хоча знову не склалося з командою. Поки не виходить стабільно і на високому рівні відпрацьовувати і в особистих турнірах, і в команді. Це і є проблема, над якою треба серйозно думати. Потім проходить Всесвітня Універсіада, на якій ми виграємо в команді золоті медалі, при цьому виносимо всіх противників без боротьби. Команда приїжджає на чемпіонат світу і виграє бронзову медаль в особистому змаганні. Словом, на всіх основних стартах ми з медалями. Не беру результати етапів Кубків світу. На сьогодні ми практично єдині, хто в національній збірній додає медалі до нашої жіночої шаблі. Якщо ще минулого року ми вважалися відстаючим видом (можливо так і було), зараз цього немає.

Проте, якщо дивитися на реальний стан речей, то нам не вистачає ще однієї гарної і надійної спортсменки в команду. Ми повинні її шукати. Будь-який тренер думає про лаву запасних. І тут у нас проблеми. Як би добре не працював Орліковський, він не може закривати всі діри. Фахівці з жіночої шпаги, звичайно, є, але виходить, що в збірних практично не представлені спортсменки з регіонів. У дорослій збірній дві дівчини зі Львова, дві з Києва. В юніорській збірній три дівчини зі Львова, одна з Києва. Хочеться поставити запитання, а де представниці Харкова, Дніпропетровська, Миколаєва й інших міст? Допоможіть нам. Так, у нас великі надії на Ксенію Пантелеєву, але дівчині всього 15 років. Для того, щоб вона показувала високий результат на дорослих стартах, повинно пройти 3–4 роки. Отже лава запасних у національній і юніорській збірних сьогодні або коротка, або взагалі відсутня. Звідси витікає, що рівно через сезон ми зіткнемося з великими проблемами в юніорському фехтуванні. Адекватної заміни Почкалової я і близько не бачу. Отже, рік у цілому пройшов вельми вдало, проте поставив і чимало запитань.   

– Чи є, хоч би на прикметі, спортсменки, які могли б найближчим часом наблизитися до львівських дівчат?
– Таких сьогодні я не бачу. Я маю на увазі групу дівчат, котрі добре фехтують у командних змаганнях. У Фортунатової і Партали не вистачає драйву, куражу, який є в Кривицької, Шемякіної і Почкалової. Якщо не надто вдало фехтували Яна, Олена чи Анфіса, то це ситуативно, в даний момент. Їх досвід, майстерність і надійність вже не підлягають сумніву. Мені треба бачити четверту людину, в якій я буду так само впевнений, як і в них.

– З приходом Алішера Усманова змінився графік проведення чемпіонатів світу. На ваш погляд, він ускладнив виступи?
– Для себе я ще не визначився, в який бік спрацюють ці зміни, оскільки пройшли лише перші змагання за новим графіком. Виграли медаль в особистих змаганнях – значить добре. Підсіли в командних змаганнях – значить погано. Думаю, ці зміни пов'язані, перш за все, з трансляцією на телебаченні. Та й мене це не цікавить, оскільки я тренер. Керівництво прийняло рішення, ми до нього пристосовуватимемося.

– Які завдання ви ставите перед дорослою командою на наступний рік?
– На будь-яких змаганнях, де б вони не проводилися і якого б рангу не були, наша мета – виграти медалі. Хоча я прекрасно розумію, як непросто це завдання виконати. Якщо ж говорити про глобальне планування, то наше завдання – виграти медаль на Олімпійських іграх в Лондоні, а не просто потрапити на них, тим паче, що там будуть розіграні нагороди як в індивідуальних, так і в командних змаганнях. На той час команда повинна бути готова вигравати. Таким чином, ми повинні провести ці два з половиною роки так, щоб спортсменки були здатні завоювати для України медаль у столиці Великобританії. Підсумки чемпіонату світу в Антальї вселяють в нас обережний оптимізм і віру, що ми сьогодні на правильному шляху. Сподіваюся, нам вдасться втілити свої мрії в життя і досягти поставленої мети.

Бесіду вела Анастасія Волобуєва
Фото Андрія Клименка

18.10.10 - Вадим Гутцайт: "Чемпіонат України пройшов без особливих сюрпризів"
08.07.10 - Фехтуємо як уміємо
22.06.10 - Повір у себе
03.02.10 - Розслаблятися не доводиться
17.12.09 - Ольга Харлан:  Нехай Новий 2010 рік принесе всім нам щастя! 
02.11.09 - З прицілом на майбутнє
13.03.09 - Роздуми про майбутнє

17.12.09 – 18.10.10
04.04.08 – 02.11.09
26.06.07 – 07.03.08